Оригинал материала находится на персональном сайте поэтессы:
http://zabuzhko.com/ua/
“Для мене неабияка честь, що Ваша високодостойна фундація обрала мене Поетом-лауреатом 1997-го року. Коли взяти під увагу, що українська література все ще дуже мало відома на Заході, Ваш вибір видається особливо значущим. Він доводить, що мова поезії може бути зрозумілою і без спеціальних знань про країну та її літературну традицію – або, іншими словами, що в нашому божевільному світі поезія, хоч який на позір езотеричний жанр, і далі зберігає роль універсального засобу спілкування “від серця до серця” поверх усіх кордонів. А раз так, то для всіх нас ще є надія на прийдешнє століття. Дякую за те, що підтримали цю надію”.
З листа Оксани Забужко до Фонду Всесвітнього Зобов’язання з приводу присудження їй Поетичної Премії-1997, 16 травня 1997 р.
ДРУГА СПРОБА
І от — проламую головою
всі чотири стіни нараз!..
(На таку-то голову — стало ж у Бога міді!) —
Й опиняюся на твердому — хитаючись, мов водолаз,
Який, замість перлів, нагріб по підводдю — мідій…
«Ну, і що в цім лихого? Їстівна ж штука! — було б
Набагато гірше, аби не приніс нічого!
А що чорним струпом палає стовчений лоб —
То на мідь невразливу нема плавильні у Бога!»
…Але я все волаю, що бачила перли — вони
Там і далі лежать на дні — лиш потрібно другої спроби!
…Але вже зімкнулись назад чотири стіни,
І на вік один — не дається нового лоба.
З Чеслава МІЛОША
ЦЯ ПЛАНЕТА (1991)
Виявляється, це було непорозуміння.
Це була тільки проба, а її сприйняли буквально.
Ріки зараз вернуться до витоків.
Вітер спиниться на кругах своїх.
Дерева, замість брунькуватись, змаліють до кореня.
Діди побіжать за м’ячиком.
Глянуть у дзеркало – й знов вони діти.
Померлі прокинуться, спантеличені.
Все, що робилося, буде нарешті відроблено.
Що за полегкість! Спочиньте, всі, хто багато страждав.
З Сільвії ПЛАТ
«Подані <в «Другій спробі»> переклади належать до тих, які, на мій погляд, витримали випробування часом, – але заразом також і чесно представляють читачеві найкраще з поетичного доробку самої С.Плат, у повній згоді з усіма хрестоматійними канонами американської літератури.»
“Друга спроба. Примітки автора”
ЗИМОВІ ДЕРЕВА (1961)
Синє чорнило світанку, розведене, блідне.
На промокальнім папері туману дерева
Проступають рисунком із ботанічного атласу –
Спогади наростають, кільце по кільцю,
Обручками, низкою шлюбів.
Щиріші за жінок, дерева не знають
Ні зрад, ні абортів, і світ засівають
Так легко, без жодних зусиль!
Розкошують собі вітрами, безніжки,
По пояс укопані в історію,
Наповнені крилами, потойбіччям, –
Як копії матері Леди.
О родителько листя і насолоди,
Хто ж ці плакальниці, скажи?
Тіні горлиць туркочуть, але не приносять розради.
